Настя – головна по лонгрідам та кейсам рімоут компаній в команді Remote Work UA та вже близько року вона викладає в одній з найбільших онлайн шкіл англійської SkyEng.
Сьогодні Анастасія поділилась із нами своїм досвідом роботи в офісі, досвідом офісного ріммоуту та, звісно, тим, за що вона найбільше любить віддалену роботу та які переваги та недоліки має рімоут для неї.

Чим ти зараз займаєшся?

Зараз викладаю англійську мову в онлайн-школі, уже майже рік. Також з січня цього року пишу лонгріди тут, частково допомагаю з іншими постами.

А що робила до цього?

Найдовше працювала в контакт-центрі, на різних посадах. Почала зі звичайного спеціаліста, потім з’явилась можливість перейти на наступний крок, стати супервайзором, після чого на час декрету колеги пішла на посаду керівника відділу. Це був невеликий відділ, але для мене це був прекрасний досвід в плані навчитися керуванню власним часом та роботі з командою. Дуже вдячна своєму керівництву за усілякі тренінги та поради у складних ситуаціях. Це була моя перша керівна посада і я вважаю, що вона сильно допомогла мені в розумінні людей.

Ну, а до цього, звичайно, була ще пара робіт, але в основному сезонних. Працювала я і репетитором, і офіціанткою, і помічником на кухні, і письмовим перекладачем.

Ти використовуєш в роботі свою освіту?

Так! Якщо вірити диплому, то в мене відразу декілька спеціальностей, і я якраз використовую одну з них на основній роботі – викладач англійської мови. По правді кажучи, коли вступала до університету, більше мріяла стати перекладачем, але це поки що в основному не складалося. Не знаю, чи повернуся ще до професії, бо я неочікувано для себе знайшла задоволення у викладанні. Та все ж мабуть хотілося б і перекладати іноді, мене захоплює сам процес.

Який був твій перший досвід працевлаштування?

Якщо я нічого не плутаю, то це була сезонна робота в США по програмі Camp America. Схожа на відому всім Work and Travel, але для роботи пропонувалися виключно табори різного напрямку. Там була довга історія працевлаштування: я по різним причинам не могла потрапити на «ярмарку вакансій», і врешті отримала пропозицію тільки від одного табору, але я дуже рада, що то був саме він. Це було місце для відпочинку людей з обмеженими можливостями, я там працювала помічником на кухні.

Окрім занурення в англійську, на яке я так сподівалася, я ще зіткнулася з можливістю отримати цінний досвід спілкування з особливими людьми. Причому я зараз не тільки про наших гостей, але і про працівників, які також приїхали тоді до табору на літо з різних країн. Я багато чого дізналася про різні стилі життя. Мені здається, я почала усвідомлювати отриманий досвід тільки повернувшись додому і трохи оклигавши від вражень. Але він точно змінив мене зсередини.

Це також була моя перша поїздка закордон без близьких, тому я вчилася самостійності. Звичайно, в закритій території табору, де ми проводили більшість часу і де мені давали ліжко, їжу, місце для відпочинку та навіть кілька разів організовували поїздки за кошти компанії – життя не було зовсім «дорослим» та самостійним. Але я була сама в іншій країні, поруч навіть не було людей, що розмовляли моєю мовою, і мені доводилося вчитися спілкуватися зі своїми колегами, які ніби прилетіли з інших світів.

Звичайно, я тоді була вже після другого курсу університету, і непогано знала мову, але я зіткнулася з іншими реаліями. Саме тут до мене дійшло, що навіть моє захоплене вивчення культури англомовних країн не давало мені достатньо знань для спілкування «на рівні». Це було цікаво усвідомити хоча б для того, щоб, повернувшись додому, почати шукати ще більше корисних джерел про інші країни.

До речі!

Так склалося, що абсолютна більшість колег приїхали з Великобританії, а я тоді вважала британський акцент надзвичайно складним для розуміння. Можете уявити мій шок, коли мені довелося вчитися розуміти те, що здавалося зовсім іншою мовою! Але там, через тиждень чи два, відбулося перше справжнє диво: мозок адаптувався і я почала виокремлювати слова і асоціювати їх з англійською. З того моменту я зрозуміла, що наш мозок працює надзвичайно цікаво і варто пробувати використовувати його по максимуму. А ще для мене це довело, що ми в будь-якому віці можемо навчатися так, як вчаться діти – коли вони просто починають розуміти слова (особливо це цікаво для абстрактних понять). Тобто зовсім не обов’язково кожне слово перекладати для вивчення мови.

Що дає тобі віддалена робота?

По-перше, у мене ніби з’являється більше часу в добі і я справді відчуваю, що можу проводити день більш продуктивно, як в роботі, так і поза нею. Для мене на попередньому місці роботи було справжньою мукою просто сидіти в офісі і придумувати собі завдання в «повільні» дні (була певна сезонність, і зазвичай такий період наступав улітку). А тут я знаю, що коли зайнятися справді нічим – можна хоча б прибрати вдома чи збігати недалеко по справам. Ще я особисто ціную можливість носити зручний одяг і не переживати про те, що я забула обід вдома. Це дозволяє мені фокусуватися на справді важливих речах.

Але найголовніше – шанс бути наодинці зі своїми думками. Мені для зосередженості просто необхідно, щоб мене не відволікали кожні 5 хвилин, якщо я працюю над якимось проєктом (перекладаю, або прописую формули в таблицях). Саме цього мені не вистачало під час роботи керівником відділу. Адже окрім управління персоналом від мене очікували певну звітність, роботу над якимись ідеями, які зазвичай потребували зосередженості. В той же час, мої підлеглі дуже любили звертати на себе увагу, закидувати мене якимись запитаннями і чекати негайної відповіді.

Врешті довелося навчитися балансувати та встановлювати правила. Зараз мені потрібні правила хіба що для себе, інколи – для людей, які живуть поруч. Наприклад, близькі знають, що коли двері у кімнату закриті – краще не заходити, бо скоріше за все я або проводжу урок, або працюю над чимось (пишу статтю чи шукаю матеріал для домашніх завдань). Зараз частиною моєї роботи є спілкування по відео-зв’язку, що трошки змушує мене більше приділяти уваги своєму зовнішньому вигляду, і це також має свої плюси.

Чим не подобається віддалена робота? Що для тебе краще в офісній роботі?

Необхідністю контролювати самостійно власний час. Але це і плюс і мінус для мене. Мінус в тих випадках, коли я «зависаю» з якимось завданням довше, ніж планувала. Мені варто лише зануритися в тему, і я втрачаю відчуття часу. На цій роботі, де я зараз, в принципі, це не так сильно впливає на моє самопочуття. Напевно, тому, що я щиро захоплена тим, що роблю. Однозначно важливо ще й те, що ця робота не вимагає від мене багатозадачності. Я можу концентруватися на чомусь, і зазвичай маю достатньо часу, щоб просуватися у комфортному для мене темпі.

Деякий час у попередній компанії я працювала з дому, і от там було дуже важко. Навіть якщо мені вдавалося розпланувати щось, було багато факторів, які могли неочікувано підвищити пріоритет завдання і все раптом ставало терміновим. Під кінець ми в тому контакт-центрі працювали з клієнтом із логістики, і це був жах. Особливо на початку співпраці, бо я будувала процеси з нуля, і у мене не було вже фіксованого робочого дня. Зазвичай я була на зв’язку з 9 ранку і майже до 11 вечора. Плюс увесь час відчуття напруги і того, що ти щось не встигла, а все «горить»… Ледве не отримала нервовий зрив.

Якщо чесно, це зовсім було не варто отриманих бонусів за відпрацьований час. Так от такий режим віддаленої роботи – це зовсім не моє. Думаю, тут сильно залежить від клієнта, з яким працюєш, тому добре, коли ти можеш сам якось це регулювати. В моєму випадку клієнтів вибирало керівництво контакт-центру, і з усією їх готовністю допомогти, там просто була дуже складна ситуація.

Ще недоліком для мене особисто є відсутність великої кількості руху, адже часто необхідності з дому виходити взагалі немає, так можна й забути, як ходити пішки. Але тут через деякий час, як правило, стає нудно, і видумуєш собі пригоди, якщо вони самі до тебе не приходять.

Як концентруєшся на роботі вдома?

Намагаюся знайти свій «куточок». Як я вже говорила, мені важливо не відволікатися, тому якщо я вдома не одна – шукаю, де мене не потурбують. Для відео-уроків у школі є окреме місце з більш-менш нормальним фоном. В усіх інших випадках просто прибираю те, що зашкодить концентрації. Зазвичай, відкладаю подалі телефон, не відкриваю месенджери чи соц.мережі на ноуті. Якщо розумію, що втомилася, але ще треба щось доробити – ставлю собі таймер чи будильник на телефоні, щоб не думати про час. Під час уроку на час трохи відволікаюся, щоб спланувати свої наступні дії, але для мене зазвичай викладання – в першу чергу, спілкування, тому все проходить досить легко. Додатково зосереджуватися не доводиться.

Які твої лайфхаки для роботи вдома?

Навчитися керувати своїм часом. Тут немає однозначної відповіді, як саме – кому що більше підходить. У мене частина цієї проблеми знята завдяки фіксованості часу уроків, а це моя основна робота. Але також вчилася правильно розподіляти час на важливі складові уроку, і все ще продовжую цьому вчитися. Тут тільки методом спроб і помилок, якщо чесно. Раніше користувалася нагадуваннями у календарі Outlook, щоб відділяти окремі завдання і не забути про найважливіше. Було дуже зручно, поки ще не знайшла достойний аналог застосунку з такими нагадуваннями, який би повністю мені сподобався. Але тепер користуюся Todoist, щоб не забути відправити усім домашку (а зі мною таке бувало) і плюс вписую туди якісь особисті справи. Заглядую в нього кожні 2-3 години, бо вже давно не сподіваюся на свою пам’ять. Досвід доводить, що пам’ять підводить.

Ще один лайфхак для роботи, що потребує зосередженості – не заходь туди, звідки потім вийдеш через кілька годин з купою недороблених справ. Це і про соц.мережі, і про інші цікаві сайти. Я от можу «зависнути» на якійсь статті, з якої перейти в іншу і тд. Особливо якщо це чийсь блог про щось цікаве. Завжди ж спочатку здається, що типу розслабишся на пару хвилин і повернешся до роботи. Це пастка. Не спокушайтеся або ставте таймери.

Чи ти плануєш йти далі рімоута і робити бізнес?

Колись я над цим думала, хоча свій бізнес уявляла якраз не віддаленим. Зараз складно сказати. Я зовсім не ідейна людина, тому якщо раптом знайдеться хтось сміливий, хто стане генерувати ідеї та буде готовий до потенційного провалу бізнесу, я зможу допомогти з організацією процесів. Але саму себе підприємцем не вважаю. Тому і володіти бізнесом навряд чи зможу. Працювати фрілансером – можливо, якщо це вважати за бізнес. Та все-таки тут багато перешкод. Зараз мені спокійніше працювати на компанію.

Врешті, твої поради тим, хто хоче йти в рімоут?

Пробуйте. Якщо чесно, багато чого може здаватися страшним, поки не спробуєш. Звичайно, я можу сказати, що варто спочатку уявити, а як це буде, і чи вам це підійде. Але, повірте, скільки б ви не вичитували про досвід інших, ваша історія може кардинально відрізнятися від цих людей. І врешті, навіть якщо провели «дослідження» і здається, що це може бути не для вас, питання: чи ви цього хочете? Якщо відповідь «так», то вперед! Ніхто не говорить, що перейшовши з офісу в рімоут, ви застрягнете там назавжди. У вас буде можливість повернутися до офісного життя, коли щось піде не так.