Ким ти працюєш?

Я вчителька англійської в мовній школі, працюю з дорослими. 

Як давно працюєш дистанційно?

Простіше сказати, коли я працювала не дистанційно (це було на перших курсах університету, коли я займалась приватним репетиторством і їздила до учнів додому). Вже майже 4 роки я онлайн-вчитель, це більшість мого робочого життя. 

В тебе нормований графік? Чи все залежить від кількості учнів?

Коли у груп починається курс, в мене нормований графік на найближчі 3 місяці курсу. В моїй нинішній школі легше розраховувати чого очікувати від робочого дня, бо раніше, коли я працювала з учнями індивідуально, ніколи не знала, коли урок може відмінитися, коли учень може попросити його перенести і якою власною годиною вільного часу треба буде пожертвувати для цього. 

З чого складається твій робочий день? Багато часу йде на підготовку до заняття?

Мало хто розуміє, наскільки багато часу вчителі працюють для того, щоби провести годину уроку – перевірка домашнього завдання і планування уроку часто можуть зайняти більше часу, ніж сам урок. Тому будь-який мій день починається з перевірки домашок, написання планів на наступний день, а також зум-колів з колегами, в яких ми разом вчимося бути кращими вчителями, відпрацьовуємо пояснення тем один на одному, вирішуємо всілякі вчительські дилеми. Саме проведення уроків – це тільки половина, а іноді і третина мого робочого дня.

Наскільки ефективніше було б працювати в офісі та взаємодіяти з учнями особисто?

Це дуже складне питання, бо і онлайн, і офлайн форми навчання мають дуже вагомі плюси і мінуси. Бачити учня фізично – це величезна користь для обох сторін. Сидячи за екраном, часто складно сказати, чи учень дивиться на тебе, чи  скроллить щось на іншій вкладці. Плюс, я повністю погоджуюсь з тим, що наше вміння концентруватись постраждало від об’ємів інформації, яку ми поглинаємо цілими днями. Тому якщо ти вчишся за девайсом, у якого є доступ в Інтернет – є ризик, що ти навіть не думаючи відкриєш під час уроку вкладку з Твітером, навіть коли тобі стане хоч трошечки нудно. 

В аудиторії ти би одразу помітила телефон в руках, погляд у вікно чи замріяний погляд, який би сказав – «Я думками зараз не тут, поверніть мене назад на Землю».

Є багато знаків, за якими це можна зрозуміти і онлайн. Та  все ж при зустрічах вживу, шанс того, що людина буде більш сконцентрована сидячи на уроці фізично перед вчителем набагато менший. 

Тим не менш, онлайн-уроки це єдиний спосіб  для багатьох моїх учнів продовжувати покращувати свою англійську. Навіть не кажучи про всі обмеження пандемії, багато кому фізично не вистачало б часу на те, щоби приїхати до мене в офіс. В одного мого учня хвилина в хвилину вкладається робота, за нею слідом  професійні курси, і одразу після них – мій урок.  

Було декілька учениць, що доглядають за своїми дітьми увесь день, і можуть приділити час англійській тільки ввечері, коли їх чоловіки повертаються з роботи. Колись в мене був учень з дуже вибагливою роботою, і він міг займатись тільки поки їхав з роботи додому на таксі. Людина з тяжким графіком не потягнула б їздити після роботи по школах, і навіть якби вона на ці уроки потрапляла. То часто не в тому емоційно-фізичному стані, щоб продуктивно вчитись. 

Тому безперечно, навчання по Інтернету робить освіту набагато доступнішою та комфортною, за рахунок цього – більш ефективною для багатьох учнів.

Що допомагає тобі бути продуктивною під час роботи вдома?

Я люблю використовувати зустрічі з людьми як дедлайни – наприклад, треба рано прокинутись? Ставимо похід до стоматолога на 8 ранку. Треба якомога скоріше закінчити перевірку домашок? Домовляємось з подругою сходити на каву, до цього моменту я точно впораюсь. Виходить, домовленість з іншими людьми допомагає ефективніше використовувати час, що до неї залишився. 

На початку першого локдауну була можливість працювати в одній кімнаті, а відпочивати в іншій – зараз коли цієї можливості більше немає. Розумію чому всі так кричать про розділення робочого простору від простору для відпочинку. Якщо у вас є можливість втілити це в життя, це просто рятівна штука. 

Чи потрібно налагоджувати корпоративну культуру, коли команда далеко одна від одного?

В нашій школі дуже багато уваги приділено корпоративній культурі – ми зустрічаємось кожен день на зум мітингах, виконуємо разом завдання для особистісного і професійного росту. Стараємось зустрічатись офлайн, коли є можливість – і це дуже допомагає. 

Коли ви не пересікаєтесь з колегами, все одно важливо пам’ятати що ви не одні. Що у вас є люди, які вас цінують, і якщо треба – вислухають і допоможуть.

Більшості людей важливо відчувати свою приналежність до спільноти, і враховуючи що для багатьох робота це місце само втілення і росту. Хочеться відчувати, що на цій дорозі ти не один.   

За якої умови ти проміняла би дистанційку на офіс?

Чесно, я з тих людей, у кого улюблений серіал – «Офіс». Вони ходять і романтизують перспективу роботи в офісі, хоча жодного разу в ньому не працювали. Особливо після всіх наших локдаунів, які допомогли мені зрозуміти, що яким би інтровертом я не була, я хочу бачити людей, бажано не через екран. Тому дистанційку на офіс я б проміняла легко, хоча я й точно не знаю, на що погоджуюсь. 

Складно уявити, який слід в пост-пандемічному світі на нас накладе те, що 5 днів на тиждень ми проводимо в одному і тому ж середовищі з комп’ютером.  Так що я з нетерпінням чекаю на момент, коли можна буде приїхати і проводити уроки в нашому офісі. Цікаво, коли цей час настане?